У більшості європейських країн діють жорсткі закони, які зобов’язують транспортні компанії використовувати в певний період року на вантажівках, автобусах та іншій комерційній техніці спеціальні, зимові шини. Причому рамки тимчасового періоду задаються, виходячи з кліматичних особливостей конкретного регіону. Наприклад, обмеження на використовувані шини діють на території Туреччини з 1 грудня по 1 квітня, Австрії – з 1 листопада по 15 квітня. Прив’язка до певних дат продиктована вимогами безпеки перевезень та дорожнього руху загалом. В одній країні сніг укриває землю і сходить раніше, в іншій – пізніше. Транспортники, які порушили закон конкретно взятої країни, зазнають драконівських покарань – великих штрафів (до п’яти тисяч євро!) та заборони на переміщення територією держави. Тобто, якщо вантажівка буде зупинена поліцією, наприклад тієї ж Австрії, і в ході перевірки з’ясується, що шини транспортного засобу не відповідають сезону, то представники органів влади мають усі права поставити транспортний засіб на спеціальний майданчик до усунення причин затримання. Фактично перевізнику, крім сплати штрафу, доведеться купити відповідні сезону шини і встановити їх на автомобіль. Куди при цьому подіти гуму, яка стояла на автомобілі, не зрозуміло. А йдеться як мінімум про 14 покришок (12+2 запасні), якщо взяти до уваги двовісний сідельний тягач та тривісний напівпричіп. Вітчизняні перевізники у виборі шин керуються нормами Технічного регламенту Митного союзу «Про безпеку колісних транспортних засобів», який з першого січня 2015 року також забороняє експлуатацію транспортних засобів, які не укомплектовані зимовими шинами на всіх осях транспортного засобу протягом трьох зимових місяців (грудень, ян лютий). При цьому під зимовими шинами маються на увазі такі, на яких присутнє маркування M+S або 3PMSF. У чому між ними різниця? Моделі, які марковані M+S (mud and snow – «по бруду та снігу»), здебільшого умовно зимові або всесезонні шини. Справа в тому, що для того, щоб нанести маркування M+S, виробнику достатньо провести внутрішні тести своєї продукції і заявити, що шина може експлуатуватися в зимовий період. Тобто, укомплектувавши свій транспортний засіб зазначеними покришками, перевізник не порушить закону. Однак він не може при цьому розраховувати на те, що покришки максимально ефективно працюватимуть в екстремальних умовах. А саме такі спостерігаються на більшій частині території Росії у зимовий період. Південні райони РФ до уваги не приймаємо, хоча й там часто йдуть снігопади, а дороги покриваються льодом через високу вологість повітря. Саме в екстремальних, вірніше буде сказати, звичайних для Росії умовах зимової експлуатації найкраще поводяться шини з маркуванням 3PMSF (з піктограмою «триголова вершина зі сніжинкою»). Вони, по суті своїй, і є справжнісінька зимова гума. Скажімо більше. Щоб офіційно отримати дозвіл на згадане вище маркування, покришки мають пройти незалежні тести, що регламентуються правилами 117 ЄЕК ООН. Вони свідчать, що для отримання сертифікації (знака «трипикова вершина зі сніжинкою» на боковині) шина зі зчеплення на снігу повинна бути мінімум на 25% кращою за всесезонну. Цей розрив у властивостях дуже великий і дуже помітний у реальних умовах експлуатації.
Йдемо далі. На виробництво шин 3PMSF часто йдуть інші гумові суміші, у складі яких, наприклад, може бути значно більше натурального каучуку, який значно дорожче штучного. Крім того, оскільки шина виготовляється з м’якшої гуми, то конструктори наділяють її протектором з іншим малюнком. Все це відбивається на ціні готового виробу. Вартість зимової шини 3PMSF в порівнянні з всесезонною M+S може бути вищою до десяти, а то й п’ятнадцяти відсотків. Це дуже істотне збільшення, особливо якщо враховувати, що шини парки закуповують пристойними обсягами. Тільки на один автопоїзд, що складається з двовісного сідельного тягача та тривісного напівпричепа, потрібно 14 покришок. І різниця в дві тисячі рублів на колесі дає зростання витрат на один автопоїзд, що дорівнює 28000 рублів. Тепер помножимо отриману цифру на кількість автопоїздів у парку – ось вам і вартість переходу на зимові шини. Заради справедливості відзначимо, що справжні зимові шини (3PMSF) випускаються у відносно невеликих кількостях, і на всіх перевізників їх просто не вистачить. Тобто без умовно зимових шин (M+S) транспортним компаніям не обійтись. І більшість із них чудово працює на «всесезонці». Особливо перевізникам до вподоби те, що всесезонні шини не потрібно міняти влітку. А якщо транспортна компанія придбала шини 3PMSF – що робити з ними? Міняти по сезону або експлуатувати цілий рік?
